Я, Цушко Василь Петрович, у політику прийшов з моменту обрання мене народним депутатом у 1994 році. Працював законодавцем 11 років, був головою облдержадміністрації та міністром у трьох установах. Перебуваючи на кожній з цих посад, ніколи не боявся приймати непрості, але необхідні рішення, брати i нести за них відповідальність. Я слідую філософському твердженню, що засвоїв від своїх батьків: «Ставитись до людей необхідно так, як бажаєш аби вони відносились до тебе». Дотримуючись принципу – «у домовині кишень немає», я ніколи не змінював своїм соціал-демократичним переконанням та завжди боровся за справедливість у всіх сферах нашого життя.

За весь цей час я накопичив вагомий життєвий і професійний досвід, тому можу запропонувати дієві шляхи вирішення проблем, що виникають у нашому суспільстві та державі.

За роки незалежності в Україні була створена олігархічна система, за якої близько 10% населення захопили і контролюють економіку та владу в країні. Це – олігархи, їх сім'ї та прибічники можновладців. Вони є класичною «великою буржуазією» сучасної України, що умовно поділяється на два «клани».

Перший – це клан «імпортерів», до складу якого входять імпортери та торгівельно-фінансовий капітал. У 2004 році його уособлювали помаранчеві «вожді», а в реаліях сьогодення такими поводирями стали переможці Революції 2014 року.

Другу частину можновладної «буржуазії» становить «клан експортерів», що складається з представників промислово-виробничого та аграрного капіталу і уособлюється «вождями» Партії Регіонів. Впродовж останнього десятиліття ми спостерігаємо боротьбу за владу у країні саме між цими двома умовними «партіями», єдиною метою яких є власне збагачення. Обличчя – майже незмінні. За умов відсутності гарантій захисту власності, як основи існування ринкової економіки та стабільності держави, переможець отримує все. При цьому, перебуваючи на олімпі, він грабує не лише країну, а й переможених «опонентів-буржуїв».

Суспільство має зрозуміти, що багатії ніколи не захистять решту 90% співгромадян, які балансують на межі виживання і не входять до їхньої привілейованої касти. Тому кожен громадянин має голосувати усвідомлено, а не продавати свій голос, добровільно запроторюючи себе самого у рабство на термін повноважень обраних до влади осіб. Лише тоді у нас сформуються справжні класичні соціал-демократичні сили і профспілки, які зможуть протистояти «великій буржуазії», змусять олігархію працювати за правилами, за якими і суспільство, і держава будуватимуться на принципах справедливості.

Саме тому, за вашої підтримки, я маю намір та готовий здійснювати реальні зміни в інтересах народу України за наступними головними напрямами:

1. Захист прав власності

Необхідно ініціювати та домогтися прийняття законодавства, яке гарантуватиме недоторканість та непорушність власності в Україні: державної; комунальної (муніципальної); власності юридичних та фізичних осіб.

Це можливо зробити, базуючись, зокрема на досвіді Естонії, де врахували передові світові напрацювання і цим самим унеможливили експропріацію та рейдерство.

Після прийняття такого законодавства слід здійснити інвентаризацію усіх видів власності і внести її до реєстрів та кадастрів, зробивши їх відкритими для всіх. Всім, хто має українську власність, зареєстровану в офшорах, треба надати 6 міс. для її перереєстрації в Україні. При невиконанні цієї умови така власність має підлягати націоналізації за законом.

2. Децентралізація влади

Вкрай важливою є децентралізація влади та фінансів шляхом внесення змін до Конституції та законодавства:

центральна влада має контролювати НБУ, МЗС, Міноборони, реформовану Генпрокуратуру, СБУ, службу зовнішньої розвідки, МВС (із функціями, притаманними ФБР у США), митницю;

решту функцій слід передати у відання виконкомів сіл, селищ, міст, районів, областей.

3. Забезпечення інтересів регіонів

Вкрай важливим є впровадження результатів референдуму 2000 року у частині створення в Україні двопалатного парламенту (за прикладом Польщі).

Палату представників з 300 депутатів має бути обрано за системою відкритих партійних списків (за новим законом).

Другу палату – Сенат, має бути сформовано з народних обранців: по три представники від кожної області (за принципом область – виборчий округ).

Також треба ввести в дію вимогу референдуму 2000 року щодо відміни депутатської недоторканості.

Обов’язково потрібно прийняти закон про процедуру імпічменту Президента, а також доступний для реалізації закон про загальнодержавні та місцеві референдуми.

З метою надання реальних повноважень регіонам слід ліквідувати ОДА та РДА і ввести систему обрання голів облвиконкомів та райвиконкомів.

Мовні, культурні та історичні питання варто передати у відання регіонів, які у рамках своїх бюджетів повинні вирішувати їх так, як того бажають люди, що проживають у цих регіонах.

4. Народний контроль обранців усіх рівнів

Слід запровадити «єдиний день виборів» для обранців усіх рівнів та суддів.

Обов’язковим є введення системи контролю «Вотум довіри» над керівниками виконкомів та депутатами усіх рівнів, сенаторами та суддями:

виборчі комісії (щороку частково ротовані) усіх рівнів зберігатимуть свої повноваження на всю каденцію всіх обранців;

щороку в останню неділю березня має проводитись голосування щодо обранців кожного рівня. Обранець, що набере 50%+1 голос від кількості осіб, якi прийшли на голосування, продовжуватиме виконувати свої функції;

в округах та населених пунктах, де голова виконкому або депутат не набрав необхідної кількості голосів, призначатимуться нові вибори (на останню неділю травня);

керівники виконкомів усіх рівнів, після позитивного «Вотуму довіри» зможуть працювати надалі. Але у разі порушень ними законодавства, місцева рада (2/3 голосів) або Президент матимуть змогу ініціювати відставку керівника.

5. Реформа судової системи

Кандидат у судді має бути не судимим громадянином України з вищою юридичною освітою та 5-річним стажем роботи у сфері юриспруденції.

Суддів слід обирати у районах та містах і частину з них делегувати до обласних верховних судів, із ротацією через рік.

6. Реформа податкової системи та держзакупівель

Задля боротьби з корупцією треба ввести єдину електронну систему сплати податків.

Терміновим завданням є введення податку на багатство, скасування ПДВ і заміна його 5%-м податком з продажу. Розподілення 5% податку з продажу, податку на прибуток має відбуватись пропорційно між бюджетами сіл, селищ, міст, районів, областей та загальнодержавним бюджетом.

Місцеві податки і збори, податок на землю мають надходити лише до місцевих бюджетів, в тому числі прибутковий податок з фіз. осіб, який слід сплачувати за місцем фактичного проживання.

Органи влади матимуть змогу надавати пільги суб’єктам економічної діяльності відповідно до тієї частини податку, що надходить до їх бюджету.

Потрібно ввести систему електронних держзакупівель за південнокорейським зразком задля відкритості, прозорості та чесності держзакупівель і економії мільярдів коштів, що сприятиме розвитку економіки та соціальному захисту громадян.

7. Доступність кредитів

Усі бюджетні організації та установи всіх рівнів, підприємства, у яких є від однієї акції і більше державної або комунальної власності, підприємства чи організації, які згідно з чинним законодавством виступають агентами державної або місцевої влади зі збору платежів та ті, що беруть участь у держзакупівлях, повинні мати рахунки тільки у держбанках. Розмір цього ресурсу на рік становить майже половину річного ВВП країни. За такого ресурсу держбанки спільно з Нацбанком України та Кабміном можуть наснажити економіку кредитами не вище 10% річних, що стане рушієм для економіки.

8. Зовнішня політика: безпека та стабільність

Україна повинна обрати нейтральний статус (як післявоєнна Фінляндія), та отримати гарантії своєї незалежності через Раду Безпеки ООН.

Підписання доленосних стратегічних міжнародних угод, в тому числі з ЄС та РФ, має здійснюватись лише після всенародного референдуму.

Слід налагодити нормальні і тривкі відносини з РФ, як надійним партнером та сусідом. Питання повернення Криму треба вирішувати насамперед шляхом перемовин та підвищення рівня життя і демократичних свобод в нашій державі.

9. Соціальна справедливість

Найменш захищені верстви населення повинні отримувати адресну соціальну допомогу. Їх доходи мають бути не нижчі від середніх у країні.

10. Реформа охорони здоров’я

Всі медичні установи потрібно зробити госпрозрахунковими, які будуть фінансуватися за рахунок замовлень місцевих органів влади. Слід реалізувати принцип «гроші ходять за людиною». Тобто, людина сама обиратиме, де їй лікуватися. А медичні заклади будуть отримувати кошти в залежності від кількості людей, що до них звернулися.

Медичне кріпосне право треба скасувати. Держава лише встановлюватиме стандарти і загальні правила.

11. Реформа освіти

Важливо забезпечити розвиток дошкільних та шкільних закладів усіх форм власності.

Необхідна інтеграція до загальних середніх шкіл дітей з особливими потребами шляхом створення класів інклюзивного навчання.

Всі учбові заклади (окрім шкільних та дошкільних) варто перевести із державних та комунальних у госпрозрахункові. Головними джерелами їх фінансування мають бути держзамовлення, надходження від навчання за контрактом та власної наукової діяльності. Такий крок дозволить готувати студентів за спеціальностями, які дійсно потрібні економіці.

12. Земельні питання

Доки не буде забезпечено гарантій захисту прав власності, торгівля землею сільськогосподарського призначення є неприпустимою. Важливо не хто володіє землею, а хто її використовує, тобто орендує. Тому слід запровадити у ринковий обіг «право оренди землі», що стане активом, під який можна буде отримувати банківські кредити для розвитку аграрного сектору. Земля при цьому залишиться власністю українців.

Державна підтримка має надаватись виключно фермерським, малим та середнім господарствам, а не агрохолдингам і трейдерам. Державницьке плече у вигляді податкових пільг, здешевлених кредитів, розмаїтої інфраструктури, гуртових ринків, передачі в оренду державних припортових елеваторів має стати надійною опорою для фермерських кооперативів. Результати праці на полі і фермі – селянам, а не аграрним олігархам!

13. Вихід з політичної кризи сьогодення

На Майдані під час подій грудня 2013 – лютого 2014 рр. жахливо загинуло більше сотні протестувальників та силовиків. Особисто я щиро сумую разом із рідними та близькими за кожним трагічно загиблим і висловлюю співчуття сім'ям, чия втрата невиправна. Вічна їм пам'ять і Царство Небесне!

Необхідно провести ретельне розслідування щодо кожного випадку смерті. Ті, хто наказував убивати й убивав, повинні відповісти за всією суворістю закону.

Водночас суспільство має покарати тих, хто несе політичну відповідальність, кого обирали для того, щоби конфлікти розв’язували у парламенті, а не на вулиці.

Безперечно, головним винуватцем у тому, що сталося є колишній президент Янукович. Але винні також усі без винятку депутати Верховної Ради. Чому вони активізувалися лише після трагедії, а довгі 90 днів, що їй передували, просто бездіяли?

Тому я домагатимуся проведення нових виборів до парламенту країни восени 2014 року.

Громадяни вимагають люстрації, щоб зупинити діяльність корупціонерів на всіх рівнях. Вибори – це і є всенародна люстрація кожного, хто йде у владу.

Призначення загальних виборів до всіх органів влади восени 2014 року. (одночасно з виборами до ВР) за умови усунення будь-які виборчих бар'єрів у комплексі з системою «Вотуму довіри», а також створення справжнього місцевого самоврядування, дадуть змогу перезавантажити владу. Тоді вона почне працювати на благо кожного громадянина і країни загалом.

Шановні співвітчизники,

у нас є шанс побудувати «Європу» в Україні!

За вашої підтримки, у разі обрання мене, я вам гарантую, що буду справедливим, доступним, відкритим і вірним вам, Народним Президентом!

З повагою, Василь Петрович ЦУШКО

Источник

опубликовано 03/04/2014 14:06
обновлено 03/04/2014
Предвыборные программы кандидатов на пост президента Украины

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения

Приложение Кроха