Авторы: Биденко Н. В.

«…должно содержать детей с самого рождения, дабы соблюсти их здоровье и предохранить зубы от порчи…»

із книги А.М. Соболєва «Дентистика или зубное искусство лечения зубных болезней с приложением детской гигиены», 1829 р.

Вже понад 200 років тривають систематичні наукові дослідження карієсу зубів як однієї з найбільш поширених хвороб людства. Проте протягом тривалого часу карієс тимчасових зубів та його наслідки у дітей практично не привертали до себе увагу науковців і практиків. Лише наприкінці ХІХ і в перші десятиріччя ХХ століть з появою робіт і шкільних амбулаторій А.К.Лімберга, першого підручника E.Jordan, профілактичних принципів Kantorowitz починається розвиток і більш чітке відмежування ще однієї галузі стоматології – стоматології дитячого віку. А близько півстоліття тому увагу дослідників привернуло явище, яке в сучасній стоматологічній літературі отримало усталену назву early childhood caries (ранній дитячий карієс - РДК). Йдеться про раннє (незабаром після прорізування) ураження карієсом тимчасових зубів у дітей переддошкільного і дошкільного віку. Це явище за всю історію вивчення мало багато назв, що певним чином відображали особливості виникнення і перебігу захворювання: nursing caries, baby-bottle tooth decay, baby-bottle caries, nursing-bottle caries, comforter caries, rampant caries. Проте на даний час найбільш визнаним є термін early childhood caries (ECC), як такий, що найширше відображає проблему.

На перший погляд може виникнути сумнів щодо доцільності виділення і окремого вивчення саме цього фрагмента окремої хвороби – карієсу зубів, проте одностайною є думка дослідників щодо певної специфічності, навіть унікальності раннього дитячого карієсу.

Тому не дивно, що вік 5-6 років є одним з ключових для вивчення стоматологічної захворюваності за методикою ВООЗ: глобальною метою стоматологічного здоров’я за ВООЗ у 2000 р. була щонайбільше 50 % поширеність карієсу серед дітей цього віку, а Європейські цілі стоматологічного здоров’я на 2020 р. за проектом ВООЗ передбачають 80 % стоматологічно здорових дітей цього віку при середньому значенні кп не більше 2,0. Проте очевидно, що стан зубів у дитини 6 років – це не критерій оцінки розвитку раннього карієсу тимчасових зубів, а лише констатація його наслідків, отже навіть критерії ВООЗ не оцінюють повною мірою стан даної проблеми.

Перш ніж звернутись до аналізу стану проблеми раннього дитячого карієсу, варто більш конкретно визначитись, про що йде мова. Справа в тому, що різні дослідники дають різні визначення поняття early childhood caries. «Загалом визначення РДК проблематично, оскільки справжня природа цього синдрому досі неясна».

Найбільш конкретне визначення дає Американська Стоматологічна Академія (American Dental Academy – ADA) і Американська академія дитячої стоматології (American Academy of Pediatric Dentistry – AAPD), яке ми наводимо повністю.

«Ранній дитячий карієс визначається як присутність одного або більше уражених (без утворення порожнини або з порожниною), втрачених (з причини карієсу) або запломбованих поверхонь зуба в будь-якому тимчасовому зубі у дошкільника віком від народження до 71 місяця».

ADA визначає також поняття «тяжкий ранній дитячий карієс» (severe early childhood caries - S-ECC), що також визначається як «атиповий», «прогресуючий», «гострий», «квітучий». Це поняття включає до себе такі ознаки:

  • будь-яка ознака карієсу гладкої поверхні у дитини, молодшої за 3 роки;
  • будь-яка гладка поверхня переднього або жувального зуба, зруйнована каріозним процесом, втрачена (з причини карієсу) або запломбована у дитини віком від 3 до 5 років;
  • індекс уражених, втрачених або запломбованих зубів (кпв), що дорівнює або перевищує 4 у дітей 3 років, 5 – у дітей 4 років і 6 – у дітей 5 років.

Поширеність РДК у світі коливається в широких межах – від кількох відсотків до 70 % і вище у дітей різних країн, регіонів та серед різних прошарків населення. Навіть у розвинутих країнах, таких, як США, частота карієсу у дітей віком 2-5 років в середньому становить 23,7 %, дуже коливаючись серед різних груп населення – від 1 % до 38 % у дітей 1-2 років, від 5 % до 56 % - 2-3 річних. Незважаючи на істотне загальне зниження захворюваності на карієс у дітей США з 60-х до 90-х років, частота карієсу у 2-5-річних дітей залишилась практично незмінною, а подекуди навіть зросла. Цей факт може здатись парадоксальним, але, незважаючи на зниження каріозного ураження в усіх групах населення в світі, особливо внаслідок фторпрофілактики, поширеність карієсу тимчасових зубів залишається стабільною. Проте, якщо ще 50 років тому карієс зубів був широко і відносно рівномірно представлений серед усіх дітей в світі, то на даний час його розподіл дуже нерівномірний – нерідко високі рівні каріозного ураження зустрічаються серед невеликих контингентів дітей.

АDА визнає, що «РДК є значною проблемою суспільної охорони здоров’я в деяких популяціях і також суттєво стосується усієї популяції». ААРD визначає РДК як значну проблему суспільної охорони здоров’я. Відомий дослідник раннього карієсу R.J.Berkowitz (2003) характеризує РДК як проблему охорони здоров’я в світі. Можна було б навести безліч подібних тверджень, що належать визнаним у світі фахівцям дитячої стоматології. Адже тимчасові зуби суттєво впливають на розвиток ротової порожнини та скелета обличчя, мають принципове значення для формування вимови, відіграють важливу роль у споживанні та засвоєнні їжі, мають значення для невербального вираження емоцій і спілкування – все це порушується при ранньому руйнуванні і втраті зубів. У дітей формуються порушення оклюзії, занижується самооцінка. У обстежених дітей з раннім карієсом виявлено зниження маси тіла порівняно зі здоровими, причому вага вирівнювалась після санації ротової порожнини.

Чи існує проблема РДК в Україні?

Ми проаналізували доступні нам результати досліджень, проведених в країні за останні 20 років, які стосувались карієсу зубів у дітей, що не досягли 6-річного віку. Ми не враховували дані щодо 6-річних дітей, оскільки, як було вказано раніше, це – дані стандартних епідеміологічних обстежень, які практично не несуть інформації саме щодо раннього дитячого карієсу, більш показовими є дані щодо захворюваності на карієс дітей до 3 років. Якщо дослідження проводились у дітей широкого вікового діапазону, ми враховували лише частку дітей до 6 років.

Дані щодо поширеності та інтенсивності РДК подано в зведеній таблиці 1. З таблиці видно, що протягом даного періоду поширеність раннього карієсу тимчасових зубів серед дітей – мешканців різних областей і регіонів України коливалась в межах від 9,05 % до 95,3% , інтенсивність – від 0,6 до 3,0. Отже, безперечно, проблема існує, і наслідки раннього карієсу тимчасових зубів у українських дітей не менш тяжкі, ніж у їх зарубіжних однолітків. Саме тому дещо дивує практична відсутність необхідної уваги до даного питання у вітчизняній дитячій стоматології – це очевидно навіть при поверхневому співставленні сотень публікацій, присвячених даному питанню в країнах світу (включаючи монографії, навчальні програми, літературу для батьків і дітей) і близько 20 (за останні 20 років!) в Україні. В нашій країні навіть не існує усталеного терміну, що позначав би ранній карієс тимчасових зубів, немає адекватного перекладу всесвітньо визнаних термінів стосовно даної проблеми.

Таблиця 1 - Дослідження, проведені серед дітей з карієсом віком до 5 років включно, проведені в Україні протягом 20 останніх років.

Автори

Рік пуб-ліка-ції

Місце прове-дення дослід-ження

Кіль-кість обстежених

Вік об-сте-же-них (ро-ки)

Поши-реність карієсу (%)

Інтен-сив-ність карі-єсу (кп)

Які дослідження проводились

Смоляр Н.И., Мирчук Б.Н., Крыжик М.Г.

1987

Львів-ська область

417 дітей 3,6,9 і 12 років

3

36,6

Демочкін С.В.

1989

До-нецьк

200

3

визначення структурно-функціональної резистентності емалі

Кошовська В.А., Юдіна В.Г.

1989

Одеса

95

2-3

ефективність ендогенної профілактики

Смоляр Н.І., Солонько Г.М.

1989

Львів

222

3

55,00-60,71

2,75-3,0

залежність від виду вигодовування

Кошовская В.А.

1990

Одеса

2-3

23,5

0,6

4-5

до 95,3

Смоляр Н.І. і співавт.

1990

Рівнен-ська область

3

53,33 і 82,35

визначення антенатального впливу пестицидів

Солонько Г.М.

1990

Львів

932

2-12

залежність від антенатального періоду розвитку, ефективність запропонованих профілактичних заходів

Удовицька О.В. і співавт.

1990

Київ

3

49,11

4

71,94

5

82,48

Капранов С.В. і співавт

1993

Луган-ська область

не вказа-на

2

13,33

3

9,05-26,42

Левченко Н.В., Маковка И.Л., Журавлева Ю.И.

2000

Полтава

102

3

26,47

0,77

97

4

36,08

1,11

74

5

51,35

1,87

Парпалей Е.А.

2001

Київ

ефективність лі-кування фрон-тальних зубів

Колесніченко О.В.

2002

Львів

116

3

48,83 і 58,00

2,14

порівняння з дітьми, народже-ними від мате-рів, хворих на цукровий діабет

Левченко Н.В.

2003

Полтава

199

3-4

мінералізуючий потенціал слини, ТЕР, РАМ, секреторний імунітет

Добровольська М.К. і співавт.

2004

Хмель-ницька область

514

3

57,26

2,48

залежність від впливу чинників ризику

Парпалей Е.А.

2004

Київ

77

3-5

ефективність лікування бічних зубів

Смоляр Н.І., Дубецька І.С.

2004

Львів

68

2

13,2

0,47

характеристика ураженості карієсом

157

3

42,7

1,61

200

4

58,0

2,32

217

5

72,8

3,89

Фліс П.С., Вознюк В.П.

2005

Київ

200

2-5

визначення потреби в протезуванні

Вознюк В.П.

2006

Київ

200

2-5

вивчення ефективності протезування

Смоляр Н.І., Дубецька І.С.

2006

Львів

938

2-6

40,68-55,57

1,49-2,79

залежність від характеру вигодовування

Проте необхідно визнати беззаперечні досягнення вітчизняної стоматології у вивченні карієсу зубів у дітей, тож видається доцільним співставити погляди і напрямки досліджень РДК в світі і в Україні стосовно етіології, патогенезу, клінічного перебігу, лікування і профілактики.

Етіологія і патогенез.

Етіологічним чинником карієсу зубів є мікрофлора, що реалізує свій карієсогенний потенціал при наявності сприятливого середовища (порожнина рота, зуби) і субстрату – вуглеводів, здатних ферментуватися. Карієс визначається, як інфекційне, контагіозне і мультифакторне захворювання, для розвитку якого необхідні умови:

  • наявність карієсогенної мікрофлори
  • наявність субстрату для життєдіяльності бактерій – рафінованих вуглеводів
  • наявність зубів і певного середовища, де розвивається процес

Можна додати ще одну умову - наявність певного проміжка часу для реалізації мікроорганізмами свого кислототворного потенціалу і для розвитку патологічного процесу в зубі.

Як видно, представлені хрестоматійні умови щодо розвитку карієсу зубів є в будь-якому підручнику або монографії з карієсології. Проте кожна з цих умов має істотну специфіку стосовно раннього дитячого карієсу. Розглянемо кожний з них в аспекті повноти і напрямків вивчення.

1. Карієсогенна мікрофлора.

В світі переконливо доведеною є мікробна теорія розвитку карієсу зубів. Найбільш карієсогенним мікроорганізмом вважаються стрептококи, в основному Streptococcus mutans, що здатні колонізуватись на поверхні зуба і продукувати кислоту, яка при недостатній нейтралізації призводить до зниження рН до критичних величин, що може спричинити деструкцію емалі. Що ж до РДК, то показовим є визначення цього захворювання R.J.Berkowitz: «Ранній дитячий карієс – це особлива вірулентна форма карієсу зубів, яка характеризується масованим інфекційним навантаженням в асоціації з незвичайною практикою харчування». Таке визначення стає зрозумілим з огляду на те, що у маленької дитини (переважно у віці від 19 до 31 місяця, на думку інших авторів - від 6 до 24 місяців) відбувається передавання Streptococcus mutans від батьків та старших дітей – цей період отримав назву «вікно інфікування». Більш рання або дуже масована передача карієсогенної мікрофлори, що може трапитись при високій ураженості на карієс батьків та старших дітей, як правило призводить до раннього руйнування тимчасових зубів у дитини.

Отже, для маленьких дітей важливі:

  • стоматологічний статус близьких людей
  • стан гігієни порожнини рота близьких дорослих
  • особливості поведінки і дотримання гігієни дорослих стосовно дитини (облизування ложки, соски, спільний посуд, постіль тощо).

Залишаються відкритими питання щодо вагомості чинників, які можуть впливати на формування карієсогенної мікрофлори дитини, формування і функціонування механізмів захисту, а також можливість прогнозування розвитку карієсу в залежності від складу мікрофлори порожнини рота маленької дитини. Неоднозначно вирішується проблема можливості безпосереднього впливу на карієсогенну мікрофлору маленької дитини.

Вітчизняна стоматологічна література також приділяла значну увагу мікробному чиннику у розвитку карієсу зубів, проте це питання не вивчалось в контексті залежності від мікрофлори дорослих і різних умов її передачі маленькій дитині, практично не приділялась увага карієсогенним мікроорганізмам дітей переддошкільного віку. Вивчення індексу лактобацил як прогностичного тесту карієсу у дітей А.М.Водолацькою [40] стосувалось старших дітей і не набуло широкого вжитку. Стандартні набори для прямого або опосередкованого визначення рівня Str.mutans і лактобацил, що випускаються деякими зарубіжними виробниками (Vivadent, 3M ESPE та ін.) не сертифіковані в Україні і з причини високої вартості навряд чи набули б широкого вжитку в практичній стоматології.

2. Субстрат для життєдіяльності бактерій.

Найбільш карієсогенною вважається їжа, що містить рафіновані вуглеводи (цукор, глюкоза, фруктоза, мед), причому вирішальним для розвитку карієсу є не просто факт вживання такої їжі, а висока частота і тривалість її знаходження в контакті із зубами. У маленьких дітей тривалий вплив вуглеводів на зуби може забезпечуватись частим і тривалим вживанням їжі через соску пляшечки, особливо на ніч, частими і тривалими (особливо нічними) годуваннями грудним молоком, згодом – частим самостійним вживанням рафінованих вуглеводів за відсутності належної гігієни порожнини рота. AAPD провідними чинниками, асоційованими з розвитком РДК, вважає часті годування (за вимогою), нічні годування і застосування пляшечки, що містить рафіновані вуглеводи, особливо на ніч, а також тривале (понад 1 рік) грудне вигодовування. American Academy of Pediatrics (ААР) вважає групою ризику стосовно розвитку карієсу дітей, що засинають з пляшечкою і таких, що отримують грудне молоко протягом ночі. Пряма залежність розвитку РДК від особливостей вигодовування знайшла своє відображення у тезі про те, що РДК складається з двох компонентів: з одного боку це – хвороба, з другого – певна звичка.

Вітчизняні дослідники широко вивчали аліментарний чинник в розвитку карієсу, проте це не стосувалось дітей раннього віку. Дослідження в цьому віці як правило обмежувались вивченням впливу грудного вигодовування на розвиток карієсу, але без врахування інших чинників, вагомих для розвитку карієсу при грудному вигодовування .

Досі лишаються невирішеними питання про місцевий вплив грудного молока на зуби і чинники, що його обумовлюють, не приділяється необхідна увага вживанню так званих «прихованих цукрів» (у складі ліків, «несолодких» продуктів харчування тощо).

3. Зуб, а в більш ширшому розумінні – середовище, в якому відбувається розвиток каріозного процесу.

Ризик розвитку карієсу може обумовлюватись властивостями самих зубів (незрілістю молодої емалі, гіпоплазією емалі, морфологічними і генетичними особливостями зубів, властивостями ротової рідини (кількістю, мінералізуючим потенціалом, антибактеріальними властивостями, буферними властивостями, функціонуванням систем місцевого захисту, вмістом фториду. Зрозуміло, що дані чинники обумовлюються цілою низкою інших, таких, як:

  • хвороби вагітної (інфекції, метаболічні порушення – гіпоксія, порушення харчування, гіпокальциемія тощо)
  • недоношеність
  • стан новонародженого, хвороби дитини
  • харчування дитини
  • прийом медикаментів (наприклад, антигістамінних або препаратів для лікування бронхіальної астми, які пригнічують салівацію, цукровмісних інгаляторів і сиропів тощо)
  • залізодефіцитна анемія, що веде до зниження салівації і буферних властивостей слини
  • потрапляння до організму свинцю або інших важких металів (що як правило призводить до ушкодження слиних залоз)
  • порушення слинних залоз
  • час прорізування зубів
  • незрілість імунної системи.

Крім провідних, виділяють ще асоційовані чинники ризику, до яких належать зокрема:

  • незадовільні умови життя
  • належність до етнічних і расових меншин
  • неповна сім’я
  • низький рівень освіти батьків
  • недоїдання, хронічні хвороби, хронічні порушення харчування
  • низька маса тіла при народженні.

Як правило, при наявності таких чинників найчастіше створюються наведені умови розвитку раннього дитячого карієсу. Саме тому у визначенні ADA вказується, що «РДК є значною проблемою суспільної охорони здоров’я в певних популяціях (курсив автора), і є також вагомою проблемою усієї популяції». Загалом R. Harris et al. виділили 106 чинників ризику, що впливають на розвиток раннього карієсу у дітей.

Комплекс чинників ризику, вагомість кожного з них вивчались як українськими, так і російськими дослідниками – ще в контексті провідної з 1970 р. «Робочої концепції патогенезу карієсу зубів» А.І. Рибакова. Окремо вивчався вплив на розвиток РДК структурно-функціональної резистентності емалі, властивостей слини, стану місцевого імунітету, хоча ці дослідження проводились переважно у дітей, старших за 3 роки. Оцінювався також комплекс чинників, пов’язаних з перебігом вагітності матері, станом дитини, соціально-економічними умовами, мотивацією батьків до збереження стоматологічного здоров’я дитини, вивчалась вага різних чинників і їх значення для прогнозування РДК. У 1992 р були запропоновані індивідуальні карти скринінгового обстеження дітей до 3 років, призначені для заповнення як стоматологом, так і іншими спеціалістами, що стикаються з дитиною перших місяців і років після народження, проте дана розробка так і не набула поширення в практичній медицині.

Таким чином, досі не існує певної прогностичної системи за градацією чинників, що зумовлюють розвиток РДК у дітей, недостатньо вивчені вплив властивостей тканин зуба та ротової рідини на розвиток карієсу у дітей саме раннього віку.

Особливістю вітчизняної, а також і російської стоматологічних шкіл порівняно із зарубіжними є значна увага до впливу на розвиток карієсу загальних чинників, таких, як особливості мінерального обміну, загальні захворювання, особливості системного імунітету на розвиток карієсу у дітей. Проте ці дослідження як правило стосувались старших дітей і не вивчались в контексті РДК, хоча повинні мати істотний вплив на розвиток раннього карієсу.

Клінічна картина, діагностика.

Особливості каріозного ураження тимчасових зубів докладно описані у будь-якому зарубіжному або вітчизняному підручнику зі стоматології. Проте РДК являє собою досить специфічне захворювання і потребує більш детального аналізу клінічних проявів. Так, зважаючи на різницю перебігу РДК в залежності від віку а, отже, і від особливостей харчування, Drurу запропонував окремо розглядати перебіг карієсу в таких вікових групах: до 12 міс., від 12 до 23 міс., від 24 до 35 міс, від 36 до 47 міс., від 48 до 59 міс., від 60 до 71 міс. Описано розвиток раннього ураження тимчасового зуба від вогнища демінералізації до ускладненого карієсу. Проаналізовано частоту ураження РДК різних груп зубів. J.S.Veercamp і K.L.Weerheim запропоновано 4 ступені тяжкості ураження РДК з урахуванням віку дитини і групової належності зубів. Проте досі точиться дискусія щодо точних критеріїв діагностики РДК, включення або невключення початкового карієсу до показників ураженості зубів у маленьких дітей, урахування передчасно видалених тимчасових зубів. Зважаючи на певні складнощі діагностики, нечітко розроблені критерії диференціальної діагностики карієсу у маленьких дітей.

На Україні докладних обгрунтованих досліджень клінічної картини РДК практично немає. Відсутні критерії оцінки ступеня тяжкості ураження РДК. Традиційний індекс кп (сума каріозних і пломбованих тимчасових зубів) як правило може лише загалом відобразити стан ураженості карієсом маленьких дітей, а показник рівня інтенсивності карієсу (РІК), запропонований А.П. Леусом, не є показовим і не відображає істинний стан речей у зовсім маленьких дітей, де ураження зубів має рахуватись не на роки, а на місяці.

Лікування.

«Унікальні властивості РДК повинні враховуватись при виборі протоколів лікування». Проте саме ці «унікальні властивості» істотно ускладнюють процес лікування РДК. Застосовувані на даний час методи лікування РДК є досить традиційними і не завжди ефективними.

Ремінералізуюча терапія та застосування фтористих препаратів рекомендується при початкових ураженнях зубів. Метод є ефективним, проте потребує якісного виконання, попередження потрапляння препаратів фториду всередину і ідеального дотримання гігієни порожнини рота між сеансами лікування. Метод застосовується в Україні так само, як і в світі, хоча досліджень стосовно його ефективності у маленьких дітей недостатньо. Більш безпечним є застосування безфтористих мінералізуючих препаратів (Ремодент, кальцій-фосфатні гелі), проте дані щодо їх застосування у меленьких дітей відсутні, і самі препарати не представлені на ринку настільки широко, як фтористі.

На пострадянському просторі досить популярним був і певною мірою лишається досі імпрегнаційний метод лікування карієсу тимчасових зубів із застосуванням препаратів срібла, проте його ефективність стосовно попередження прогресування і розвитку ускладнень карієсу низька.

Пломбування зубів залишається найпопулярнішим методом лікування карієсу у дітей, проте жоден з існуючих пломбувальних матеріалів не можна назвати ідеальним для даної ситуації. Зарубіжні дослідники широко застосовують амальгаму, за показаннями – композитні матеріали, менше визначене питання застосування компомерів. Склоіономерні цементи рекомендуються для пломбування лише невеликих дефектів, зважаючи на їх невисоку міцність. Водночас на Україні, як і в Росії, для відновлення зруйнованих тимчасових зубів більш широко застосовуються компомери і склоіономерні цементи.

Ефективним і випробуваним методом збереження тимчасових молярів є застосування тонкостінних стандартних сталевих коронок, що випускаються деякими виробниками. Проте стандартні коронки в Україні на даний час не сертифіковані, тож за необхідності коронки виготовляються ортопедичними методами, хоча, на жаль, ця практика не є поширеною. Так само відсутні не ринку України стандартні знімні целулоїдні ковпачки для відновлення тимчасових фронтальних зубів композитними матеріалами, що є визнаною у світі методикою реставраційної дитячої стоматології.

У даній статті ми не будемо заглиблюватись в розбіжності підходів до ендодонтичного лікування і критеріїв збереження і видалення тимчасових зубів, притаманних українській стоматологічній школі і зарубіжним стоматологам, оскільки це виходить за межі поставленої задачі. Проте варто згодитись із нашими зарубіжними колегами, що лікування РДК – надзвичайно технічно складна задача, що потребує високої лікарської майстерності, певної оснащеності, чималих коштів, і навіть за наявності вказаних умов не завжди дає задовільний результат. Лікування РДК в США в середньому коштує 2000 $ на одну дитину, а за умови застосування загального знечулення - 3700-4700 $ (за даними університських клінік університетів в Каліфорнії і Сан-Франціско), причому лікування РДК під наркозом не завжди дозволяє отримати довготривалий позитивний результат.

Отже, методи лікування РДК навіть за сучасних умов і технологій потребують вдосконалення, тому більш доцільно було б створити таку ситуацію, при якій РДК не став би проблемою для лікування. Варто згадати влучний вислів C.M. Vargas і C.R.Ronzio: «Оскільки РДК є значною мірою попереджуваним захворюванням, кожний випадок РДК має розцінюватися як помилка системи стоматологічного здоров’я». Щоб не помилятися, треба починати з профілактики.

Профілактика.

Варто взяти до уваги два аспекти профілактики РДК:

  • виконання заходів, спрямованих на певні ланки етіопатогенезу даного процесу
  • організаційний аспект, дуже важливий саме для даного контингенту дітей.

Перший аспект є звичним і традиційним для стоматолога. Профілактика РДК має включати до себе:

  • якісну гігієну порожнини рота, починаючи від появи першого зуба
  • призначення фториду всередину за показаннями
  • місцеве застосування фторидів і мінералізуючих засобів
  • герметизацію фісур молярів
  • підтримання стоматологічного здоров’я батьків.

Українська і російська стоматологічні школи значну увагу приділяють також ендогенній профілактиці карієсу із застосуванням препартів кальцію, проте досліджень ефективності такої профілактики у маленьких дітей надзвичайно мало.

Дещо відрізняються підходи вітчизняної і зарубіжної шкіл щодо строків і матеріалів для герметизації фісур тимчасових молярів. Вітчизняні автори надають перевагу профілактичному покриттю фісур склоіономерними цементами, в той час, як зарубіжні колеги практикують традиційне застосування композитних герметиків в більш пізні строки (після 3-5 років). Ці питання також чекають більш докладного вивчення, так само, як і питання застосування антибактеріальних препаратів при високому ризику розвитку РДК.

Що ж до другого аспекту – організаційного - то надзвичайно важливо усвідомити, що РДК – це той розділ практичної стоматології, який має об’єднати зусилля стоматолога, педіатра і батьків дитини для вирішення проблеми. На цьому сходяться усі дослідники РДК в різних країнах. «Оскільки більшість дітей уперше приводять до стоматолога не раніше дошкільного віку, сімейному лікарю відкривається широке поле діяльності у визначенні факторів ризику РДК, та є можливість навчити осіб, що опікуються дитиною, того, як зменшити ризик цього захворювання». «Карієс – це попереджуване захворювання, його профілактика починається у педіатра». «Стоматолог повинен залучати педіатрів до профілактики РДК, закликати їх до уважності стосовно стану зубів під час перших візитів, щеплень тощо». В Радянському Союзі свого часу була розроблена ефективна система диспансеризації дітей у стоматолога. На Україні були спроби обгрунтувати запровадження диспансеризації дітей віком до 3 років, проте практичних результатів так і не було досягнуто.

Отже, проблема РДК може остаточно вирішитись тільки на рівні організації охорони здоров’я. Програми профілактики мають залучати до себе фахівців педіатричного профілю, середній медичний персонал, забезпечити можливість навчання та широкого інформування батьків. Такі програми існують в багатьох країнах.

На Україні програми профілактики РДК не існує, так само, як не існує єдиного протоколу лікування і профілактики цього захворювання.

Висновки.

  1. РДК – суттєва проблема дитячої стоматології як в нашій країні, так і у світі.
  2. Увага дослідників, що приділяється вивченню РДК в Україні, абсолютно не пропорційна важливості даної проблеми.
  3. Існує нагальна потреба розробки нових ефективних методів діагностики, оцінки, лікування, профілактики РДК.
  4. Ситуацію з РДК в масштабах країни може розв’язати лише комплексна програма профілактики даного захворювання на державному рівні за участю стоматологів, педіатрів, батьків та зацікавленої громадскості.

---

Д.м.н., доцент кафедри дитячої терапевтичної стоматології і профілактики стоматологічних захворювань Національного медичного університетц імені О.О.Богомольця,

провідний спеціаліст дитячої стоматології "Кідс Дентал"

Біденко Наталія Василівна

Детская стоматология "Кидс Дентал"

опубликовано 10/06/2013 11:12
обновлено 24/07/2013
Болезни зубов и полости рта, Стоматология

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения

Приложение Кроха