Авторы: Березовская Е.П.

Про свинячий грип на Заході говорити тепер вже немодно, а тому нецікаво. Це вже не епідемія, отже, не потрібні сенсаційні публікації про страшну загрозу всьому людству. Але люди звикли жити сенсаціями, бо на цьому робляться гроші. Проте нам, лікарям, після чергових публікацій в ЗМІ інформації про страшні нові віруси доводиться заспокоювати людей, пояснюючи, з чим саме ми зіткнулися, навчати простим засобам профілактики вірусних захворювань, протистояти масовій паніці і говорити правду про те, що нам насправді відомо, а чого ми не знаємо.

У світі існує понад 500 вірусів, що передаються комахами і здатні викликати хвороби в людей. Більшість цих комах живуть у тропічній та субтропічній зонах, тобто краях із теплим вологим кліматом. Із зростанням кількості мандрівників, що подорожують по всьому світу, збільшився рівень зараження цими вірусними захворюваннями і передачі багатьох із них іншим людям, що живуть в різних куточках світу.

Захід «перехворів» страхами з приводу вірусів нільської лихоманки, лихоманки Ебола, Денге, Чикунгуньє починаючи з 2000-х років, коли вперше зайшла мова про деякі віруси, що «залетіли» в розвинуті країни з третього світу. Тому вираз «що далі?» став загальним і популярним, особливо серед лікарів. Отже, що далі? Вірус Зіка!

Що нам відомо про вірус Зіка?

Вірус Зіка (ZIKV) був виявлений у 1947 році випадково в макаки-резуса в африканському лісі Зіка в Уганді. Вчені та лікарі шукали причину спалахів вірусного захворювання – жовтої лихоманки, але виявилося, що не в усіх хворих був виявлений вірус, що викликає це захворювання. В той час було невідомо, чи викликає вірус Зіка (в перекладі з лугандської – «перерослий») захворювання в людей. До того ж вчені зафіксували відсутність антитіл до цього вірусу в більшості мешканців лісових масивів Зіка, тоді як у мешканців інших регіонів Уганди такі антитіла знаходили. Тому тривалий період на вірус Зіка просто не зважали.

Вірус Зіка належить до родини РНК-містячих флавівірусів (Flaviviridae), до котрої належать також віруси нільської лихоманки (WNV), лихоманки Денге (Dengue, DENV) і близько 70 інших вірусів, що передаються комахами і викликають захворювання в людей.

Вірус Денге (зображення з Вікіпедії)

Досі вважалося, що передача вірусу Зіка відбувається через комарів (москіто) Aedesaegypti та Aedes albopictus, а також деяких інших, що беруть участь і в передачі вірусів лихоманок Денге и Чикунгуньє (CHIKV). Тому в районах спалахів інфекційних захворювань почасти фіксували зараження цими трьома вірусами.

Але останні дані свідчать і про інші можливі шляхи передачі вірусу, та про це поговоримо згодом.

У 80% інфікованих особлива симптоматика і скарги відсутні — часто ці люди навіть не підозрюють, що заражені вірусом. У решти 20% перебіг хвороби подібний до застудного захворювання і дуже нагадує лихоманку, що викликається вірусами Денге або Чикунгуньє.

Головні ознаки хвороби Зіка (або лихоманки Зіка) такі: невисока (субфебрильна) температура тіла (значно рідше — гарячка), загальна слабкість, біль в суглобах, плямистий висип на шкірі, що переважно спершу з’являється на обличчі і розповсюджується по всьому тілу, а також запалення очей (кон’юнктивіт).

Важкі випадки надзвичайно рідкісні і переважно спостерігаються на тлі вже наявних у людини інших захворювань, що ослабляють захисні сили організму. Захворювання триває зазвичай не більше семи днів, в середньому — 2–3 дні.

Після контакту з людиною вірус Зіка короткочасно подорожує по всьому організму з кров’ю, як практично всі віруси, але які тканини та органи уражає цей вірус найчастіше, досі невідомо. В експериментальних умовах було виявлено, що вірус Зіка може впливати на клітини мозку мишей.

Чому всі раптом заговорили про хворобу Зіка?

Коли віруси потрапляють у нові умови життя (нову екосистему), тобто в нові регіони світу, передбачити їх поведінку і небезпеку для навколишнього середовища неможливо. Наприклад, у багатьох регіонах Африки та Азії перебіг вірусних застудних захворювань спостерігається у вигляді невеликих локальних спалахів, почасти з низькою смертністю. В той же час, потрапляючи в інші країни, зокрема на інші континенти, віруси здатні викликати серйозні захворювання з вираженою симптоматикою і важчим перебігом. Вірус жовтої лихоманки виявився фатальним для багатьох приматів, а вірус нільської лихоманки спричиняє загибель дуже багатьох видів птахів в Північній Америці.

Вірус Зіка тривалий час вважали нешкідливим, не дуже небезпечним для людського організму вірусом із надзвичайно низьким рівнем смертності. Вперше про спалах хвороби Зіка (лихоманку Зіка) заговорили в 2007 році в Мікронезії, а потім була епідемія у французькій Полінезії та Новій Каледонії в 2013–2014 роках.

В березні 2015 року в Бразилії почастішали випадки інфекційних застудних захворювань із симптомами, характерними для лихоманки Денге та Чикунгуньє, і більшість аналізів крові підтвердили спалах саме цих захворювань. У 24 хворих, яких спочатку лікували від лихоманки Денге, дослідили РНК і антитіла до вірусів DENV, CHIKV и WNV. В 7 хворих (29%) у крові знайшли РНК вірусу Зіка. Цікаво, що практично всі уражені цим вірусом виявилися жінками молодого віку (86%). Незабаром наявність вірусу в деяких хворих було підтверджено в інших регіонах Бразилії. Тестування крові на РНК вірусу Зіка та антитіла до нього проводилися лише в одиничних випадках, а діагнози ставили за клінічною картиною і скаргами. Тому справжня кількість уражених хворобою Зіка невідома.

«Останньою краплею», з якої почалася міжнародна паніка з приводу хвороби Зіка, стала офіційна заява уряду Бразилії про те, що спалах цієї хвороби пов’язаний із підвищенням рівня вроджених вад — мікроцефалією. В січні 2016 року міністр охорони здоров’я Бразилії припустив, що в 270 випадках мікроцефалії можлива асоціація с вірусом Зіка АБО іншими вірусними інфекціями. За статистикою цієї країни, мікроцефалія була виявлена в 147 випадках в 2014 році. З жовтня 2015 року про мікроцефалію заговорили в 4180 випадках, хоча більш ніж в 700 випадках такий діагноз був відкинутий.

Розслідування триває, а лікарі з усього світу все частіше задають питання: чи не є такий підхід до пояснення виникнення вроджених вад наслідком гіпердіагностики і якою мірою відомості минулих років про рівень мікроцефалії були правдивими (або ж багато випадків просто не діагностувалися)? Більшість бразильських експертів вважає, що збільшення кількості випадків мікроцефалії — не що інше, як результат посиленого пошуку такого діагнозу.

Декілька слів про мікроцефалію

Мікроцефалія дослівно означає «маленька голова» і вважається вродженою вадою з групи вад розвитку нервової трубки. Критеріїв постановки такого діагнозу декілька, але почасти діагностика спрощена до банального вимірювання голови. Якщо в доношеної дитини цей розмір менше 33 см, можна запідозрити мікроцефалію. Проте це не зовсім правильний підхід, бо діти можуть бути маленькими з багатьох причин і при цьому не страждати на мікроцефалію.

Проявляється мікроцефалія по-різному: від нормального розумового і фізичного розвитку до вираженої розумової відсталості і значного порушення функцій центральної нервової системи, яке може призвести до смерті. Існує також декілька вроджених синдромів, однією з ознак котрих є мікроцефалія. Найчастіше така вада розвитку зустрічається при хромосомних та генетичних аномаліях, у випадках зловживання батьками алкоголем, після прийому вагітною деяких медикаментів.

Найбільш поширеною є первинна мікроцефалія, яка вважається аутосомно-рецесивним захворюванням, тобто пов’язана зі спадковою передачею дефектних генів. В шлюбах близьких родичів така вада поширена більше, ніж в загальній популяції людей. При цьому зазвичай уражені лобові долі мозку.

На сьогоднішній день відомі п’ять генів, причетних до розвитку мікроцефалії. Вони відповідають за перші етапи ділення клітин зародка, коли формується нервова трубка, особливо за симетричне ділення клітин і їхніх складових частин. У процесі ділення беруть участь спеціальні білки, брак яких може призвести спочатку до асиметричного ділення, а далі — до розвитку мікроцефалії.

Оскільки в експериментальних умовах було виявлено, що вірус Зіка при введенні в мозок мишей спричиняє зміни в нервових клітинах і може призвести до порушення їх ділення, припустили, що в людей цей вірус також може уражати нервову систему. Однак ці теоретичні припущення не підтвердилися.


Підробка даних чи штучно створений галас?

Повернемося до випадків мікроцефалії в Бразилії. Рівень розповсюдження цієї вади розвитку в різних країнах загалом невисокий, але статистичні дані залежать від того, чи ведеться в тій чи іншій країні реєстрація таких вад, тобто чи проводиться облік. У Великобританії, наприклад, спостерігається один випадок мікроцефалії на 10 000 новонароджених, у США з мікроцефалією народжуються 1–2 малюка на 10 000 народжених живими дітей. Яка кількість вагітностей переривається до пологів через вади розвитку голови і мозку, невідомо. Інакше кажучи, рівень розповсюдження мікроцефалії в цих країнах може бути вищим.

Коли уряд Бразилії заявив про більш ніж 4 тисячі випадків можливої мікроцефалії, це схвилювало медичні кола всього світу і спричинило справжню паніку серед людей без медичної освіти, особливо вагітних і жінок, що планувавали вагітність. У пресі, навіть у професійних виданнях, з’явилися твердження, що «вірус Зіка причетний до підвищення рівня мікроцефалії в Бразилії в 20 разів!». Такі показники не лише шокують, а й примушують тверезомислячих лікарів задуматися, наскільки відомості правдиві. А для цього потрібно знати, наскільки правильно діагностовані випадки мікроцефалії і наскільки точно визначений зв'язок із вірусом Зіка.

Виявилося, що з усіх перевірених діагнозів мікроцефалії зв’язок із вірусом Зіка підтверджений лише в шести (!) випадках. Отже, 264 випадки із 270, згаданих бразильським міністерством, асоціації з вірусом не мають.

Також виявилося, що в більшості випадків вагітності і пологів наявність вірусу в організмі матері та дитини не досліджувалася. Кров та амніотична рідина тестувалися на антитіла методом ПЛР, а УЗД частіше за все не проводилося. В критерії виставлення діагнозу «хвороба Зіка», згідно вимог міністерства охорони здоров’я Бразилії, входило лише виключення токсоплазмозу, краснухи, цитомегаловірусної інфекції, герпесу, сифілісу та ВІЧ-інфекції в матері та немовляти. Наявність інших вірусних інфекцій, зокрема поширеної в Бразилії хвороби Денге, до уваги не бралася, як не враховувалися й інші можливі причини виникнення мікроцефалії.

Щоденно в Бразилії народжується близько 8000 дітей. Від 2 до 3% цих дітей мають невеликі розміри голови. Якщо скористатися статистикою мікроцефалії в США, проектуючи її на Бразилію, то виявиться, що в Бразилії можливе народження 300–600 немовлят на рік з такою вадою розвитку. За даними бюлетенів бразильського уряду, в країні реєструється приблизно 139–175 випадків мікроцефалії щорічно (дані 2010–2015 рр.). В жовтні 2015 року цей же уряд поширив звернення до педіатрів та інших лікарів із проханням-вимогою реєструвати всі випадки мікроцефалії, яка визначалася лише за одним критерієм – виміром розмірів голови. Очевидно, що це викликало сплеск не лише гіпердіагностики (звідси випливли на загал нібито більше 4000 випадків мікроцефалії), а й більш відповідальний підхід до реєстрації вад розвитку, які раніше почасти залишалися без належного статистичного обліку.

Також досі нема чітких даних щодо загальної кількості хворих на лихоманку Зіка в Бразилії. Навіть в урядових колах інформація надзвичайно суперечлива, що однозначно доводить — ніхто не знає точної кількості.

Недомовлене офіційно

Всі (ВСІ!) вірусні інфекції так чи інакше можуть вплинути на перебіг вагітності і розвиток плоду. Теоретично при первинному зараженні через кров і плаценту віруси здатні інфікувати плід, однак практично високий рівень передачі вірусів плоду і його ураження для багатьох інфекцій не підтверджені. Також значною мірою ступінь ураження плоду залежить від терміну вагітності. (Додаткову інформацію про передачу вірусів при вагітності і пологах дивіться тут:

Передача некоторых инфекционных возбудителей от матери плоду и новорожденному при первичном инфицировании

Передача инфекционных возбудителей от матери плоду и новорожденному при рецидиве инфекционного процесса

http://klubkom.net/posts/3951)

Багато вірусів спроможні викликати відхилення в розвитку плоду, в тому числі вади розвитку, якщо передача вірусу відбулася на ранніх термінах вагітності.

Необхідно враховувати, що сама по собі лихоманка (висока температура тіла) при будь-якому інфекційному захворюванні визнана фактором, що може зашкодити ембріону, який розвивається, та призвести до виникнення вад розвитку або навіть до загибелі плоду. Таким чином, найшвидше зниження температури тіла до нормальних показників є абсолютно необхідним для вагітних жінок.

Коли йдеться про хворобу Зіка, завжди чомусь нехтують тим фактом, що в тих регіонах Бразилії, де виявлений вірус Зіка, поширений і вірус Денге. Цей вірус також може спричинити загибель ембріону та викидень. Він також викликає внутрішньоутробну затримку росту плода (при цьому голова також матиме менші розміри) та зміни у формулі крові. Причетність вірусу Денге до вад розвитку, звичайно, не заперечується, проте ця тема досліджена поверхнево.

Вірус нільської лихоманки, навпаки, безпечний для вагітних і плід не уражає. Антитіла до цього вірусу знаходили в крові матері та пуповинній крові, але не РНК вірусу.

А може, справа не лише в комарах?

Все більше лікарів, які мислять і аналізують публікації, не можуть погодитися з тим, що у всіх випадках мікроцефалії зараження вірусом Зіка відбулося внутрішньоутробно. Зіставляючи дані про механізм виникнення мікроцефалії з можливим впливом вірусу на нервову тканину, приходиш до висновку: така вада розвитку можлива або при ураженні вірусами генів (первинна мікроцефалія), або при ураженні клітин ембріону на найраніших етапах його розвитку. Це означає, що інфекція має бути активною в момент зачаття вагітності і в перші дні чи тижні розвитку ембріону. Теоретично можна припустити, що вірус здатний уражати статеві клітини чоловіків та жінок або ж запліднену яйцеклітину, потрапляючи в неї через сперму, а отже, передаватися при статевому акті. Проте детального аналізу всіх бразильських випадків мікроцефалії із урахуванням періоду зараження і захворювання матерів не існує.

То чи може вірус Зіка передаватися статевим шляхом? В 2008 році мешканець США повернувся додому з Сенегалу, де він перехворів інфекційною хворобою, симптоми якої співпадали з хворобою Зіка. Після повернення єдиною скаргою була наявність крові в спермі (гематоспермія). Через добу після статевого акту в дружини, яка не виїжджала за межі США, з’явилися всі ознаки хвороби Зіка. Але зразки сперми на наявність вірусу Зіка не перевірялися.

В 2013 році в медичній літературі був описаний ще один подібний випадок. Мешканець Таїті мав симптоми, характерні для хвороби Зіка, але звернувся до лікаря з приводу появи крові в спермі через декілька тижнів після нездужання. Два зразки сперми, взяті в різні дні, як і зразки сечі, показали наявність РНК вирусу Зіка, в той час як у крові вірусу вже не було.

Ще один випадок зараження вірусом Зіка через статевий контакт підтверджений в американського чоловіка, що повернувся з Венесуели в січні 2016 року. Вчені підтвердили, що вірус Зіка може вражати органи репродуктивної системи людини і розмножуватися в них, тому передача вірусу статевим шляхом цілком можлива. Вірус Зіка також знаходили в слині хворих людей.

І знову про галас

Незважаючи на те, що чисельні відомості про вірус Зіка, що циркулюють в засобах масової інформації і навіть в професійних медичних колах, м’яко кажучи, неправдиві, що існують більш небезпечні та більш поширені вірусні захворювання, говорити та писати про хворобу Зіка стало модною і вигідною справою, особливо коли крики про страшний вірус і припущення про нову загрозу людству виходять із поки що авторитетних для багатьох людей організацій та установ. А оскільки відомості почасти перекручуються, перебріхуються і переписуються, обростають різними коментарями, то ми всі без винятку стаємо заручниками чергової гри в «страшні хвороби, що загрожують людству», на боротьбі з якими чимало людей заробляють пристойні гроші. Оскільки тема хвороби Зіка практично не вивчена, існують надзвичайні прогалини в наших знаннях про вірус і хворобу, що він викликає. Ці прогалини успішно заповнюються міфами, здогадками, припущеннями і страхами. І сумно спостерігати ланцюгову реакцію залучення різних країн у чергову кампанію боротьби з вірусами.

Профілактика та рекомендації

Як такого лікування хвороби Зіка не існує, і про це необхідно пам’ятати. Отже, залишаються профілактичні засоби, котрі нічим не відрізняються від профілактики будь-яких вірусних інфекцій, що передаються за посередництва комах і статевим шляхом. У багатьох країнах світу опубліковані рекомендації для мандрівників, у яких акцентується увага на тому, що в разі планування вагітності або наявної вагітності жінкам краще утриматися від подорожей країнами, де почастішали випадки хвороби Зіка. Такі самі застереження стосуються і матерів, що годують грудьми.

Профілактика укусів комарів має на увазі носіння максимально закритого одягу та використання засобів, що відлякують комарів і комах (репелентів).

Оскільки рівень ризику передачі вірусів плоду від матері невідомий, хоча зв’язок вірусу Зіка з виникненням вад розвитку і не підтверджений, то за будь-якої підозри на зараження цим вірусом вагітні повинні повідомити про це свого лікаря. Додаткові обстеження малоймовірні, але за необхідності можливі.

Якщо жінка перенесла хворобу Зіка в минулому і на час планування вагітності в її крові не виявлена РНК вірусу, планування вагітності не протипоказане.

Тестування на вірус Зіка показане вагітним за наявності в минулому подорожей в небезпечні регіони і появі клінічних симптомів у вигляді лихоманки, шкірного висипу, болю в суглобах, почервоніння очей протягом двох тижнів після повернення з подорожі.

Хочеться вірити, що хвороба Зіка не стане черговою комерційною модою, коли в усіх без винятку вагітних або жінок, котрі планують вагітність, лікарі почнуть шукати антитіла або РНК вірусу в крові, коли УЗД-фахівці будуть прискіпуватися до незначних відхилень у розмірах плода, вигадуючи діагнози, які не існують, і залякуючи жінок новими модними хворобами. А після цього — призначаючи об’ємне неіснуюче лікування, щоб «позбавити від страшного вірусу Зіка».

Тому всім авторам, котрі виступають у засобах масової інформації, зокрема журналістам, належить ретельніше аналізувати достеменність інформації і правдивість першоджерел, а не хапатися за окремі цитати і твердження, що ведуть до помилкових висновків і викликають штучний ажіотаж і паніку.

Так що там у нас далі? Скільки вірусів іще залишилося?

Страница Елены Березовской в КлубКоме

(Переклад з російської цієї статті люб’язно здійснений Юрчак Л. Р.)

опубликовано 08/02/2016 16:08
обновлено 10/02/2016
Беременность, Анализы и обследования, Инфекционные болезни, Врожденные и наследственные болезни

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения